Стататя 2281
Стаття 2281
у відповідну державну інспекцію праці; в прокуратуру з місця події нещасного випадку; в орган виконавчої влади суб’єкта Російської Федерації і (або) орган місцевого самоврядування за місцем державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи як індивідуального підприємця;
Дана стаття фактично конкретизує і доповнює регламентовані в ст. 228 ТК РФ обов’язки роботодавця за поданням інформації про нещасний випадок, і встановлює в цих цілях перелік органів, в які протягом доби роботодавець зобов’язаний надіслати повідомлення про подію груповому нещасному випадку, важкий нещасний випадок або нещасний випадок зі смертельним результатом, та порядок подання цієї інформації .
За загальним правилом сповіщення про групових нещасних випадках, важких нещасних випадках та нещасних випадках із смертельним результатом, в т. ч. відбулися у роботодавця — фізичної особи, спрямовуються в зазначені в коментованій статті органи, включаючи державну інспекцію праці та прокуратуру, в суб’єкті РФ за місцем події.
Про нещасні випадки, які по закінченні часу перейшли в категорію тяжких нещасних випадків або нещасних випадків зі смертельним результатом, роботодавець (його представник) протягом трьох діб після отримання відомостей про це спрямовує повідомлення за встановленою формою у відповідні державну інспекцію праці, територіальне об’єднання організацій профспілок і територіальний орган відповідного федерального органу виконавчої влади, який здійснює функції з контролю і нагляду у встановленій сфері діяльності, якщо нещасний випадок стався в організації або на об’єкті, підконтрольних цьому органу, а про страхові випадки — до виконавчого орган страховика (за місцем реєстрації роботодавця як страхувальника).
П ри груповому нещасному випадку, важкий нещасний випадок або нещасний випадок зі смертельним результатом роботодавець (його представник) протягом доби також зобов’язаний надіслати повідомлення за встановленою формою у відповідне територіальне об’єднання організацій профспілок.
Стаття 2281
Забруднення внутрішніх морських і територіальних вод України внаслідок незаконного скидання в цих водах з суден та інших плавучих засобів, повітряних суден, платформ чи інших штучно споруджених у морі конструкцій або невжиття необхідних заходів для відвернення втрат ними речовин, шкідливих для здоров’я людей або для живих ресурсів моря, або сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, або інших відходів і матеріалів, які можуть завдати шкоди зонам відпочинку чи перешкоджати іншим законним видам використання моря, а так само забруднення вод відкритого моря внаслідок незаконного скидання з суден та інших плавучих засобів, повітряних суден, платформ чи інших штучно споруджених у морі конструкцій або невжиття необхідних заходів для відвернення втрат ними зазначених речовин, сумішей, відходів і матеріалів на порушення міжнародних договорів України, якщо розмір заподіяних збитків, розрахованих на основі відповідних нормативних актів, затверджених у встановленому порядку, перевищує тисячу мінімальних розмірів заробітної плати —
Незаконне скидання з метою поховання в межах внутрішніх морських і територіальних вод України з суден та інших плавучих засобів, повітряних суден, платформ чи інших штучно споруджених у морі конструкцій речовин, шкідливих для здоров’я людей або для живих ресурсів моря, або інших відходів і матеріалів, які можуть завдати шкоди зонам відпочинку чи перешкоджати іншим законним видам використання моря, а так само незаконне скидання з метою поховання у відкритому морі з суден та інших плавучих засобів, повітряних суден, платформ чи інших штучно споруджених у морі конструкцій зазначених речовин, відходів і матеріалів, якщо розмір заподіяних збитків, розрахованих на основі відповідних нормативних актів, затверджених у встановленому порядку, перевищує п’ятсот мінімальних розмірів заробітної плати —
Неподання відповідальними за те посадовими особами суден та інших плавучих засобів, повітряних суден, платформ чи інших штучно споруджених у морі конструкцій адміністрації найближчого порту України, а у випадках скидання з метою поховання — і організації, яка видає дозволи на скидання, відомостей про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання або невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України речовин, шкідливих для здоров’я людей або для живих ресурсів моря, або сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, або інших відходів і матеріалів, які можуть завдати шкоди зонам відпочинку чи перешкоджати іншим законним видам використання моря, а так само неподання адміністрації найближчого порту України, а у випадках скидання з метою поховання — і організації, яка видає дозволи на скидання, відповідальними за те посадовими особами суден та інших плавучих засобів, повітряних суден, платформ чи інших штучно споруджених у морі конструкцій відомостей про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання зазначених речовин, сумішей, відходів і матеріалів у відкритому морі, якщо за такі самі дії протягом року було застосовано адміністративне стягнення —
(Доповнено статтею 228 1 згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 14.10.74 р. N 3130-VIII;
із змінами, внесеними згідно з указами Президії
Верховної Ради Української РСР від 09.07.80 р. N 497-X,
від 12.01.83 р. N 4571-X;
законами України від 17.06.92 р. N 2468-XII,
від 08.02.95 р. N 41/95-ВР,
від 06.03.96 р. N 81/96-ВР)
Глава 70
6 Однак слід зауважити, що право регресу виникатиме не у всіх випадках виконання субсидіарного зобов’язання. Про нього неможливо вести мову, зокрема, при виконанні обов’язку поручителем, через те, що у цьому разі законодавством передбачені спеціальні правові наслідки, які полягають у переході прав кредитора до поручителя (ч. 2 ст. 556 ЦК).
526 Договір концесії (концесійний договір) — договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб’єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об’єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до Закону „Про концесії” з метою задоволення громадських потреб ( «Про концесії» [т] :Закон України від 16.07.1999 р. // Відом. Верхов. Ради. – 1999.– № 41. – Ст.372).
101 Див., напр.: Гримм Д. Д. К учению об объектах прав // Вестник права. — 1905. -№ 8; Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. — Тула: Автограф, 2001. — С. 414; Мейєр Д М. Русское гражданское право: В 2-х частях. — М.: Статут, 2000. С. 577; Туктаров Ю. Е. Имущественные права как объекты гражданско-правового оборота // Актуальные проблемы гражданского права: Сб. статей. — Вып. 6 / Под ред. О. Ю. Шилохвоста. — М.: Издательство НОРМА, 2003. — С.101-136; Романеи Ю. В. Система договоров в гражданском праве России. — М.: Юристъ, 2001. — С. 259; Белов В.А. Гражданское право: Общая и Особенная части: Учеб. — М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003. — С. 199 тощо.
220 Існує точка зору, що саме виступ на стороні наймодавця-професіонала, незалежно від того, хто виступатиме на боці наймача, є необхідною і достатньою ознакою договору прокату (див.: Романец Ю.С. Система договоров в гражданском праве России. – М.: Юристъ, 2001. – С. 333).
346 Ліцензія на конкретний вид обов’язкового страхування видається, коли страховик має досвід здійснення добровільного страхування не менше ніж два роки, якщо інше не передбачено законодавством. Під досвідом не менше ніж два роки слід розуміти наявність протягом усього зазначеного періоду чинної ліцензії і чинних договорів страхування (п. 2.14 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затв. розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 28.08.2003 р. № 40 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 38. – Ст. 2047).
Стаття 411-1
Питання про застосування примусового лікування до засуджених, які є алкоголіками чи наркоманами і відбувають покарання в установі виконання покарань, якщо примусове лікування не було їм призначене вироком суду відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем відбування ними покарання за поданням адміністації установи виконання покарань на підставі висновку лікарської комісії.
Суддя розглядає зазначені в цій статті питання з участю прокурора, представника адміністрації установи виконання покарань або медичного закладу, що звернулася з поданням, представника лікарської комісії, що дала висновок, і, як правило, засудженого. Неявка в судове засідання прокурора не зупиняє розгляду суддею цих питань.
Питання про припинення примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії, призначеного відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем знаходження установи виконання покарань або медичного закладу, де засуджений перебуває на лікуванні, за поданням адміністрації цієї установи чи закладу на підставі висновку лікарської комісії.
(Кодекс доповнено статтею 411-1 згідно Указом ПВР N 117-VIII від 30.08.71, із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1851-IX від 23.03.77, в редакції Указу ПВР N 2281-IX від 01.07.77, із змінами, внесеними згідно із Законами N 2464-XII від 17.06.92, N 4018-XII від 24.02.94, N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001, N 2670-III від 12.07.2001, N 2377-IV від 20.01.2005)
Стаття 4111
Стаття 4111. Порядок применения судорог принудительного лечения к осужденным, которые являются алкоголиками или наркоманами, и его прекращение — раздел Право, Уголовно-процессуальный кодекс Украины Вопрос О Применении Принудительного Лечения К Осужденным, Которые Являются Ал.
Судья рассматривает указанные в этой статье вопросы с участием прокурора, представителя администрации учреждения выполнения наказаний или медицинского заклада, которая обратилась с представлением, представителя врачебной комиссии, которая дала вывод, и, как правило, осужденного. Неявка в судебное заседание прокурора не останавливает рассмотрения судьей этих вопросов.
Вопрос о прекращении принудительного лечения от алкоголизма или наркомании, предназначенного соответственно статье 96 Уголовного кодекса Украины, решается судьей районного (городского) суда по месту нахождения учреждения выполнения наказаний или медицинского заклада, где осужденный находится на лечении, по представлению администрации этого учреждения или заклады на основании вывода врачебной комиссии.
Вопрос о применении принудительного лечения к осужденным, которые являются алкоголиками или наркоманами и отбывают наказание в учреждении выполнения наказаний, если принудительное лечение не было им предназначенное приговором суда соответственно статье 96 Уголовного кодекса Украины, решается судьей районного (городского) суда по месту отбытия ими наказание по представлению администрации учреждения выполнения наказаний на основании вывода врачебной комиссии.
(Дополнено статьей 411 1 согласно Указу Президиума
Верховной Рады Украинской ССР от 30.08.71 г. N 117-VIII;
с изменениями, внесенными согласно Указу Президиума
Верховной Рады Украинской ССР от 23.03.77 г. N 1851-IX;
законами Украины от 01.07.77 г. N 2281-IX,
от 17.06.92 г. N 2464-XII,
от 24.02.94 г. N 4018-XII,
от 21.06.2001 г. N 2533-III,
от 12.07.2001 г. N 2670-III,
от 20.01.2005 г. N 2377-IV)
Огляд кримінального кодексу України
обставинах (статті 169 частина 2 і 170 частина 2); притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності при обтяжуючих обставинах (стаття 174 частина 2); примушення давати показання при обтяжуючих обставинах (стаття 175 частина 2); винесення завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, якщо воно спричинило тяжкі наслідки (стаття 176 частина 2); втеча з місця позбавлення волі або з-під варти при обтяжуючих обставинах (стаття 183 частина 2); створення не передбачених законодавством воєнізованих формувань чи груп (стаття 187 6 ); посягання на життя судді, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця (стаття 190′); примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, вчинене при обтяжуючих обставинах (стаття 198 2 частина 3); злісне або особливо злісне хуліганство (стаття 206 частини 2 і 3); угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 217 2 ); блокування транспортних комунікацій (стаття 217 3 частина 3); розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин (стаття 223); розкрадання радіоактивних матеріалів (стаття 228 3 ); розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229 2 частини 2 і 3), а так само збут або вчинені з метою збуту розкрадання, незаконні вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання таких засобів чи речовин (статті 229′ і 229 2 ); посів або вирощування снотворного маку чи конопель при обтяжуючих обставинах (стаття 229 3 частина 2); організація або держання дому для вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229 4 частина 2); використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів при обтяжуючих обставинах (стаття 229 12 частина 2);
Злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються спеціальними положеннями.
незаконне введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229″ частини 2 і 3); розкрадання, незаконні виготовлення, придбання, зберігання, передача чи продаж іншим особам обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229′ 7 частини 2 і 3); розкрадання прекурсорів при обтяжуючих обставинах (стаття 229 19 частини 2 і 3); незаконні виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання прекурсорів при обтяжуючих обставинах (стаття 229 20 частини 2 і 3); непокора при обтяжуючих обставинах (стаття 232 пункти «б» і «в»); опір начальникові або примушення його до порушення службових обов’язків (стаття 234); насильницькі дії щодо начальника (стаття 236); порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями при відсутності між ними відносин підлеглості при обтяжуючих обставинах (стаття 238 пункти «б» і «в»); дезертирство (стаття 241); умисне знищення або пошкодження військового майна при обтяжуючих обставинах (стаття 245 пункти «б» і»в»); порушення правил несення бойового дежурства при обтяжуючих обставинах (стаття 251 пункти «в» і «г»); зловживання військової посадової особи владою чи посадовим становищем, перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень, бездіяльність військової влади при обтяжуючих обставинах (статті 254 пункти «б» і «в», 254 2 пункти «б», «в» і «г», 254 3 пункти «б» і «в»).
Стаття 11. Примусові заходи виховного характеру До осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років або суспільне небезпечне діяння до виповнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, суд може застосувати такі примусові заходи виховного характеру:
Стататя 2281
Французький Цивільний кодекс відіграв величезну роль. Енгельс називає цей Кодекс «зразковим зводом законів буржуазного суспільства». Кодекс уперше в історії дав у стиснутій і точній формі основні положення буржуазного законодавства в галузі цивільного права. Кодекс послідовно закріпив принципи капіталізму.
Майнові відносини подружжя визначаються шлюбним договором, укладеним до здійснення шлюбу. Кодекс установлює ряд режимів майнових відносин — на вибір майбутнього подружжя. Але, за загальним правилом, якщо в шлюбному договорі спеціально не передбачено іншого, майно дружини надходить в управління чоловіка, і останній розпоряджається доходами з цього майна.
Поряд з цим торговці домоглися збереження для них особливих судів. Для розгляду спорів між торговцями і спорів у торговельних угодах засновані, в якості суду першої інстанції, «комерційні трибунали», відрізняються від інших судів виборністю складу: голова та члени трибуналу обираються торговцями, що живуть в окрузі цього трибуналу. При вирішенні справ у трибуналах отримують істотне значення всякого роду торгові звичаї, що виражають практику крупнокапиталистического обороту. Але відокремлення торгової юрисдикції стосується лише першої інстанції, та апеляційні скарги на рішення торгових трибуналів приносяться в загальні апеляційні суди.
Відносини між подружжям визначалися ст. 213: «Чоловік зобов’язаний надавати заступництво своїй дружині, дружина — послух чоловікові». Про рівноправність подружжя не було й мови. Дружина була зобов’язана жити разом із чоловіком і слідувати за ним, якщо він перемінить місце проживання (ст. 214). Вона не могла відчужувати і набувати майно і виступати в суді без дозволу чоловіка (ст. 215-216)1.
Книга третя, займає більше двох третин усього Кодексу, дає правила про різні способи, якими набувається власність. Сюди відносяться: спадкування (за законом і за заповітом), договори (тут же викладаються і майнові відносини подружжя, засновані на шлюбному договорі, і позадоговірні зобов’язання (які виникають, наприклад, із заподіяння шкоди).
Закономірності виникнення І розвитку держави І права зарубіжних країн як складової частини загально-історичного процесу
батька над дітьми. Чоловік — глава сім’ї, воля якого визначає весь лад сім’ї і який об’єднує у своїх руках усе сімейне майно. Відносини між подружжям визначалися ст. 213: «Чоловік зобов’язаний заступатися за свою дружину, дружина — слухатися чоловіка». Про рівноправність подружжя не було й мови. Дружина була зобов’язана жити разом із чоловіком і слідувати за ним, якщо він перемінить місце проживання (ст. 214). Нерівноправність жінки виявлялася й у її майновому становищі в сім’ї. За загальним правилом, передбачався режим спільності для майна чоловіка і дружини. Але за ст. 1421, «чоловік один управляє майном, яке входить у спільність. Він може його продати, відчужувати і встановити на нього іпотеку без участі дружини». Дружина не могла відчужувати і набувати майно і виступати в суді без дозволу чоловіка (ст.215-216). Майнові відносини подружжя визначаються шлюбним договором, який укладався до здійснення шлюбу. Кодекс установлює ряд режимів майнових відносин – на вибір майбутнього подружжя. Але, за загальним правилом, якщо в шлюбному договорі спеціально не передбачено іншого, майно дружини надходить у власність чоловіка, і останній розпоряджається прибутками від цього майна. Розлучення припускається лише в суворо визначених випадках (порушення подружньої вірності, тяжкі образи й ін.). Характерно, що правила про розлучення в силу порушення подружньої вірності узаконили поблажливе ставлення буржуазії до статевої розбещеності чоловіків. Якщо чоловік міг вимагати розлучення в усіх випадках порушення дружиною подружньої вірності, то дружина могла вимагати розлучення лише в тому випадку, якщо чоловік поселив свою коханку в одному будинку з дружиною (ст. 230). Ця принизлива для жінки умова була скасована лише в 1884р. У початковій редакції кодексу було збережене введене в часи революції розлучення за взаємною згодою подружжя, хоча й після тривалої і складної процедури. Але під впливом католицької церкви правила кодексу про розлучення були скасовані в 1816 році і відновлені в 1884 році, причому дружині були надані такі ж права на розлучення, які мав чоловік, але правила про розлучення за взаємною згодою були відновлені в 1884р.
Французький цивільний кодекс відіграв велику роль. Енгельс називав цей кодекс «зразковим зводом законів буржуазного суспільства». Вперше в історії кодекс дав у стиснутій і точній формі основні положення буржуазного цивільного права, він послідовно закріпив принципи капіталізму.
Таким чином, Цивільний кодекс охоплює лише відносини цивільно-правові у вузькому розумінні цього слова, тобто приватноправові відносини, які не є торговими. Кодекс Наполеона складається з вступного титулу і трьох книг. У невеличкому вступному титулі викладені правила дії цивільних законів у часі і просторі, а також деякі правила, які стосуються вступу в силу і застосування правових норм.
Позашлюбні діти могли успадковувати лише в тому випадку, якщо були визнані в законному порядку, причому лише майно матері і батька, але не інших родичів. Позашлюбні діти не могли також одержувати майно за допомогою дарування або заповіту зверх того, що їм давалося відповідно до загальних правил спадкування, тобто вони могли бути спадкоємцями лише за законом.
Друга книга кодексу «Про майна і різні видозміни власності» присвячена регламентації майнових прав і також виходить із класичного римського поділу: право власності, узуфрукт, узус та ін. Центральне місце тут займає інститут власності. Самі французькі юристи, наприклад Лагері, таким чином визначають значення цього інституту: «Найдорогоціннішим правилом Цивільного кодексу, найголовнішою і найважливішою його постановою є те, що він освячує право власності; всі інші його положення це просто лише наслідки або вибірки з нього».
1. Встановлення чи підтримання економічно необгрунтованих цін на товари, роботи, послуги, вчинене за попередньою змовою групою осіб, якщо це завдало споживачу чи суб’єкту господарювання матеріальної шкоди у великому розмірі ,- карається штрафом у розмірі від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи близьких йому осіб, або з пошкодженням чи знищенням майна,- караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
1. Порушення порядку проведення тендерів, конкурсів, аукціонів а так само продаж їх об’єктів за економічно необґрунтованими цінами, якщо такі дії завдали матеріальну шкоду у значному розмірі власнику майна або учаснику торгів,- караються штрафом у розмірі від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років
У підрозділі 3.2. „Відмежування примушування до антиконкурентних узгоджених дій від інших правопорушень” розглядаються питання змішаної протиправності конкурентних правопорушень. Дисертантом проаналізовані: 1) види юридичної відповідальності за вчинення конкурентних правопорушень; 2) кримінальні кодекси 32 зарубіжних країн [ЄС, СНД та ін.] на предмет наявності в них норм, що передбачають кримінальну відповідальність за конкурентні правопорушення, зокрема за вчинення та за примушування до вчинення антиконкурентних узгоджених дій. Автором розглядаються питання доцільності та обґрунтованості запозичення окремих приписів в КК з врахуванням специфіки національного законодавства.
З урахуванням змісту конкурентних правопорушень, дисертант робить висновок, що видовим об’єктом злочину, передбаченого ст. 228 КК слід вважати свободу здійснення господарської діяльності, яка ґрунтується на дотриманні суб’єктами господарювання порядку (правил) добросовісної економічної конкуренції, визначеного правовими нормами. Таке визначення видового об’єкта дозволяє злочини, склади яких передбачені ст. ст. 203 1 , 206, 228, 229, 231, 232, 232 1 розділу VII Особливої частини КК, віднести до однієї групи злочинів — проти економічної та добросовісної конкуренції. Обґрунтовується, що основним безпосереднім об’єктом цього злочину є свобода здійснення господарської діяльності, пов’язана з дотриманням суб’єктами господарювання передбачених нормативно-правовими нормами правил економічної добросовісної конкуренції. При цьому, залежно від виду посягання, додатковим об’єктом злочину може бути здоров’я людини, право власності фізичних осіб або суб’єктів господарювання, права споживачів продукції, що виробляється та реалізується з порушенням засад (правил) економічної конкуренції (тобто має місце множинність, полісемічність об’єкту злочину). Відсутність конкретизації антиконкурентних узгоджених дій, примушування до яких вважається злочином, створює певні труднощі при тлумаченні кримінально-правової норми, оскільки: а) відсутній вичерпний перелік антиконкурентних узгоджених дій в Законі „Про захист економічної конкуренції”; б) деякі види антиконкурентних узгоджених дій, за певних обставин, можуть бути дозволені Антимонопольним комітетом України або Кабінетом Міністрів України; в) „усунення”, „спотворення”, „обмеження” конкуренції є видами юридичних презумпцій, тобто є встановленими законом припущеннями про існування певного факту, реальність якого вважається істиною і не потребує доказів; г) об’єктивні ознаки „усунення”, „спотворення”, „недопущення” конкуренції залежать від ринку, на якому відбувається конкурентне правопорушення.
Не є злочином застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів, незалежно від наслідків, якщо воно здійснено для захисту від нападу озброєної особи чи нападу групи осіб, відвернення протиправного насильницького проникнення у житло чи інше приміщення або якщо особа, яка здійснює захист, не могла внаслідок переляку або сильного душевного хвилювання, спричиненого суспільне небезпечними діями, оцінити відповідність захисту характерові посягання.
Особи, які вчинили злочин у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вбивство (статті 93—98), посягання на життя судді, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця (стаття 190′), умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров’я (статті 101—104, 106 частина 1 та 189 4 ), зґвалтування (стаття 117), крадіжку (статті 81,86′, 140,223 і 229 2 ), грабіж (статті 82, 86′, 141, 223 і 229 2 ), розбій (статті 86, 86′, 142, 223 частина 2 і 229 2 частина 3), злісне або особливо злісне хуліганство (стаття 206 частини 2 і 3), пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафто-продуктопроводів при обтяжуючих обставинах (стаття 78′ частини 2 і 3), умисне знищення або пошкодження державного, колективного майна чи
Злочин визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
До особи, яка вчинила у віці до вісімнадцяти років злочин, що не становить великої суспільної небезпеки, якщо буде визнано, що її виправлення можливе без застосування кримінального покарання, а також до особи, яка до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, вчинила суспільне небезпечне діяння, передбачене цим Кодексом, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.
Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру.
Проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України, —
Неповідомлення адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу, повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої у морі конструкції, а у випадках скидання з метою поховання — і органу, який видає дозволи на таке скидання, одразу після здійснення або в ході здійснення такого скидання —
У 1139 р. Після переважної перемоги в Росії Битва при Уріке проти Альморавіди, Афонсо Енрікес було проголошено першим Король Португалії його військами. Згідно з легендою, Христос оголосив з неба [ потрібне цитування ] Великі справи Афонсо, завдяки яким він встановив перші Португальський Кортес в Ламего і бути коронованим Предстоятель Архієпископ Браги. В Заморський договір у 1143 р., Альфонсо VII Леонський і Кастильський визнала незалежність Португалії від Леонського королівства.
Щити були круглі або трикутні, виготовлені з дерева, обтягнуті шкірою і захищені залізною стрічкою; щити лицарів і дворян носили б фамільний герб. Лицарі їхали в мусульманському стилі, а-ля джинета (тобто еквівалент сучасного жокейського сидіння), короткий стрічковий ремінь та зігнуті коліна, що дозволяють покращити контроль і швидкість, або у французькому стилі, а-ля брида, довгий стрічковий ремінь дозволяв забезпечити більшу безпеку в сідлі (тобто еквівалент сучасного кавалерійського сидіння, який є більш надійним) під час дії важкої кавалерії. Коням також час від часу надягали шерсть.
Хрестові походи, який розпочався наприкінці XI століття, породив релігійну ідеологію християнського відвоювання, зіткнувшись на той час із таким же завзятим мусульманином джихад ідеологія в Аль-Андалус по Альморавіди, і ще більшою мірою Мигдаль. Насправді попередні документи 10-11 століть є німими щодо будь-якої ідеї «повторного завоювання». [18] Розповіді про мусульмансько-християнську ворожнечу з’явилися на підтримку цієї ідеї, перш за все Шансон де Роланд, вигадана французька версія XI століття Битва при перевалі Ронсево (778) справу з піренейським Сарацини (Маври), і викладається як історичний факт у французькій освітній системі з 1880 року. [19] [20]
У наступні століття Арагонська корона завоювала низку територій на Піренейському півострові та Середземному морі, включаючи королівство Валенсія та королівство Майорка. Яків I Арагонський, також відомий як Яків Завойовник, розширив свої території на північ, південь і схід. Джеймс також підписав Корбейський договір (1258), що звільнило його від іменного сюзеренітету короля Франції.
Після поразки Росії Альфонсо VIII, Король Кастилії, в Аларкос, Королі Альфонсо IX Леона і Санчо VII Наварри уклав союз з Росією Мигдаль і вторгся в Кастилію в 1196 р. До кінця року Санчо VII вийшов з війни під тиском Папи. На початку 1197 р. На прохання Санчо І, Король Португалії, Папа Римський Целестин III оголосив хрестовий похід проти Альфонсо IX і звільнив підданих від відповідальності перед королем, заявивши, що «люди його царства повинні бути звільнені від своєї вірності та його панування за допомогою влади апостольського престолу». [40] Разом королі Португалії, Кастилії та Арагон вторгся в Леон. В умовах цього натиску, поєднаного з тиском Папи Римського, Альфонсо IX був нарешті змушений подати позов про мир у жовтні 1197 року.
Як лікувати геморой після пологів
Під час вагітності майбутня матуся у зв’язку з виношуванням плоду дуже часто змушена відчувати різного роду навантаження. Найбільше це відбивається на кровоносній системі жінки і проявляється у вигляді застою крові. Саме тому геморой під час вагітності є досить актуальною проблемою, з якою стикаються багато представниць слабкої статі, які перебувають у цьому прекрасному стані.
Виділяють два способи лікування цієї неприємної недуги: консервативне і оперативне, що припускає хірургічне втручання. При консервативному лікуванні лікарем призначаються різні таблетки від геморою, а також свічки або мазі, які призначаються для позбавлення від цієї проблеми і не погіршують здоров’я матері. Крім того, обов’язковою умовою лікування є дотримання спеціальної дієти, при якій в раціоні повинна переважати їжа, багата клітковиною. Рекомендується вживати кисломолочні продукти, злакові крупи, корисний також в даній ситуації і чорнослив.
Лікувати геморой після пологів за допомогою народних рецептів можна тільки в тому випадку, якщо матуся годує малюка штучними сумішами. Народна медицина за допомогою простих рецептів допомагає усунути кровотеча, позбутися від болю і в цілому забути про цю недугу.
Стататя 2281
У Конституції спеціально позначені повноваження Прем’єр-міністра. На нього покладено відповідальність за національну оборону, він повинен забезпечувати виконання законів, здійснювати нормотворчу діяльність та призначати на деякі військові і цивільні посади. Прем’єр-міністр володіє істотними прав щодо Парламенту: йому належить право законодавчої ініціативи, він може вимагати скликання Парламенту, в будь-який час виступити в палаті Парламенту, нарешті, вимагати, на підставі ст.38, передачі Уряду законодавчих повноважень.
Вищим органом фінансового контролю є Лічильний суд. Цей органом Альянсу, повноваження в 1807 р., згідно з ч.6 ст.47 Конституції, допомагає Парламенту та Уряду контролювати виконання фінансових законів. Компетенція Рахункового суду розповсюджується тільки на державних бухгалтерів (розпорядники кредитів підконтрольні Суду бюджетної та фінансової дисципліни). У випадку серйозних порушень Лічильний суд притягує винних до відповідальності. Його постанови можуть бути оскаржені лише до Державної ради. Щорічно Лічильний суд публікує зведений звіт, який направляється Президентові Республіки і Парламенту. З 1982 р. Лічильний суд виступає також як апеляційна інстанція щодо рішень регіональних рахункових судів.
Французький торговий кодекс 1807 (ФТК) нині є хоч і важливим, але далеко не єдиним джерелом торгового права. З моменту видання цього Кодексу, значно поступається Французькому цивільному кодексу за обсягом (648 статей), було визнано явно поступається йому і по досконалості юридичної техніки, що стало однією з причин його радикальних перетворень. Спочатку ФТК складався з 4 книг: «Про торгівлю взагалі», «Про морської торгівлі», «Про неспроможність і банкрутствах» і «Про торгову юрисдикції». Книга четверта ФТК містить переважно норми, що відносяться до судового устрою і до процесуального права: в ній визначено порядок формування та компетенція торгових суден, а також регулюються питання процедури судового розгляду у них і правила оскарження прийнятих рішень.
Більшість у французькому новел кримінальному законодавстві останніх десятиліть, включаючи лібералізацію режиму виконання покарань, відображало гуманістичні концепції руху «нового соціального захисту», очолюваного видатним юристом Марком Ансел. У місці з тим було прийнято ряд актів, спрямованих на посилення боротьби з найбільш небезпечними злочинами, в зокрема Закон про боротьбу з тероризмом 1986
С численними змінами ГПК 1806 далі діяти до 1970-х рр.. У 1969 р. була заснована кофікаційні комісію для підготовки проекту нового кодексу. У період 1971-1973 рр.. були видані 4 декрету, в кожному з яких утримувався один із розділів майбутнього ГПК, а в 1975 р. виданий об’єднав та частково доповнив їх закон. В 4 книгах новим ЦПК містить положення спільного характеру (книга 1), о кожній з юрисдикцій, зайнятих розглядом цивільних справ (книга 2), про розгляд справ, пов’язаних з конкретними правовими інститутами (книга 3), і про арбітраж (книга 4). У 1992 р. вступив в силу новий Закон про виконавче провадження, яке склало заключний розділ нового Кодексу i скасував відповідні положення старого ЦПК 1806
Кримінально-процесуальний кодекс України від статті 1 до статті 93-1
Апеляція, за винятком випадків, передбачених частиною п’ятою
цієї статті, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи
постанову. До апеляції прокурора і захисника додається стільки її
копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду,
інтересів яких стосується апеляція.
Днем виявлення нових обставин є день набрання законної сили
вироком суду щодо свідка, потерпілого, судового експерта,
перекладача у зв’язку з дачею ними завідомо неправдивих показань,
завідомо неправильного висновку, пояснень чи перекладу, щодо
прокурора, дізнавача, слідчого, судді у зв’язку з допущеним ними
зловживанням, а також щодо інших осіб у зв’язку з фальсифікацією
ними доказів, а при неможливості постановлення вироку — день
складання прокурором за матеріалами розслідування висновку про
наявність нововиявлених обставин.
Касаційну скаргу, подання на судові рішення, зазначені у
частині другій статті 383 цього Кодексу, до розгляду призначає
касаційний суд, про що повідомляє прокуророві, а також особам,
зазначеним у статті 384 цього Кодексу, роз’яснює їм, що вони
вправі подати заперечення на подання чи скаргу або ж подати власні
подання, скарги про перегляд справи у касаційному порядку.
В разі, коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або
якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при пред’явленні
йому обвинувачення та його допиті за розсудом слідчого чи
прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні
педагог або лікар, батькі чи інші законні представники
неповнолітнього.
Про обставини вчиненого злочину складається протокол, в якому
зазначаються: час і місце його складення; ким складено протокол;
дані про особу правопорушника; місце і час вчинення злочину, його
способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини; фактичні
дані, що підтверджують наявність злочину і винність
правопорушника; кваліфікація злочину за статтею Кримінального
кодексу України. До протоколу приєднуються всі матеріали, а також
список осіб, які підлягають виклику в суд.
Кримінальний кодекс України
Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання шляхом завдання шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії були зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання.
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються спеціальними положеннями.
Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин в стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру, а після одужання вона може підлягати покаранню.
Примітка. Повторним у статтях 140, 141, 143 і 144 визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 69, 81 — 84, 86, 86-1, 86-2, 142, 215-3, 223, 228-3, 229-2, 229-17 (розкрадання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин), 229-19 цього Кодексу.
Суд призначає покарання в межах, встановлених статтею закону, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, у точній відповідності з положеннями Загальної частини цього Кодексу. При призначенні покарання суд, керуючись правосвідомістю, враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного і обставини справи, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Стататя 2281
Флеболог — фахівець з діагностики, профілактики та лікування хвороб венозної системи. Судячи з відгуків, до флебологу зазвичай звертаються при появі відчуття тяжкості в ногах, при набряках, судомах, втоми ніг, розширених венах, судинних сітках і потемніння шкіри на ногах, при ущільненні підшкірної клітковини.
Виходячи з відгуків, флеболог в ході консультації уважно вислуховує скарги і детально розпитує пацієнта про хвороби найближчих родичів. Адже схильність до хвороб вен найчастіше передається з покоління в покоління. Потім лікар просвічує ноги пацієнта спеціальною лампою. Дуже часто для діагностики застосовується метод ультразвукової доплерографії, що дозволяє бачити наскрізь вени і кров, що тече по ним. За допомогою цього методу лікар флеболог оцінює стан венозних клапанів і вимірює швидкість кровотоку в венах. Процедура доплерографії абсолютно безболісна і триває не більше 25-30 хвилин.
Варикозні зірочки зазвичай запаюються найтоншим електродом з тефлоновим або золотим покриттям з високочастотним імпульсом (процедура мікротермокоагуляціі). Подібне лікування проходить без використання лікарських препаратів. Мікросклеротерапія дозволяє видаляти судинні зірочки, діаметр яких перевищує 0,2 мм. В цьому випадку надтонкою голкою вводять препарат, що закриває просвіт капіляра.
Лікар флеболог лікує посттромбофлебітичній хвороба, трофічну виразку, тромбоз і варикоз вен, ангіодісплазіі, лімфедему, хронічну венозну недостатність, судинні пухлини, синдром Педжета-Шреттера, флебопатії, а також видаляє родимки, папіломи та інші шкірні освіти.
Варикозна хвороба вважається найбільш поширеним захворюванням ніг. Ця хвороба іноді призводить до таких ускладнень як флеботромбоз і тромбофлебіт. Відрив тромбу може привести до летального результату. Лазерна мікрохірургія вважається одним з найбільш передових способів лікування варикозу. Подібне лікування полягає в обробці пошкодженої ділянки вени зсередини променем лазера. Лазерна мікрохірургія відрізняється ефективністю, безпекою та безболезненностью.
Цивільний кодекс Наполеона 1804 р
ЦК встановлював нерівні права чоловіка і дружини й стосовно дітей. Батьківська влада, про яку йшлося у першій книзі, по суті зводилася до влади батька. Він, маючи «серйозні підстави до невдоволення поведінкою дитини, яка не досягла 16 років», міг позбавити її волі строком до одного місяця.
У першій книзі закріплювалися також основні принципи сімейного права. У цій сфері Кодекс помітно відрізнявся від деяких положень революційного періоду, коли декларувалася рівність особистих та майнових прав жінок і чоловіків, була послаблена влада батька над дітьми тощо.
У ст. 1 комерсант визначався як «особа, яка вчиняє торгові акти». Причому це вважалося звичним для них заняттям. Далі вказувалося, що дружина не може бути комерсанткою без згоди свого чоловіка. ТК поклав на комерсантів, як і на торгові товариства (повні, командитні), обов’язок «день за днем» вести звітність (ст. 8).
Друга книга («Про майно та про різні різновиди власності»), що була присвячена регламентації речових прав, також виходила з класичної римської класифікації: право власності, узуфрукт, узус та ін. Було ліквідовано поділ майна на родове і придбане, на перший план висувався поділ речей на рухомі і нерухомі.
Перша книга («Про осіб») перекладала такі загальні ідеї своєї епохи, як рівність і свобода, на конкретну мову цивільно-правових норм. Згідно зі ст. 8 ЦК «будь-який француз має цивільне право». Отже, принцип рівності осіб у приватноправовій сфері проводився законодавцем з найбільшою послідовністю. У ст. 7 спеціально підкреслювалося, що здійснення цивільних прав не залежить від «якості громадянина», яка може змінюватися в конституційному законодавстві. Цивільне право, передбачене Кодексом, не поширювалося лише на іноземців.
Стаття 24. Установити, що у 2022 році залишок коштів спеціального фонду державного бюджету, джерелом формування яких були надходження в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ, розподіляється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету для забезпечення заходів, пов’язаних з реалізацією таких програм відповідно до пункту 3 статті 14 цього Закону.
4) повернення коштів, наданих з державного бюджету для кредитування окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства мають право на отримання таких кредитів на будівництво (придбання) житла, та науково-педагогічних і педагогічних працівників, і пеня;
Міністерство фінансів України для підготовки пропозицій щодо розподілу такої субвенції (включаючи пропозиції щодо об’єктів і заходів, що можуть забезпечуватися за рахунок цієї субвенції) утворює комісію, до складу якої входять члени Комітету Верховної Ради України з питань бюджету за рішенням цього комітету (чисельністю не менше 50 відсотків складу такої комісії). Міністерство фінансів України на підставі рішення цієї комісії подає Кабінету Міністрів України для затвердження пропозиції щодо розподілу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій.
граничний обсяг дефіциту Державного бюджету України у сумі 77.647.000 тис. гривень, у тому числі граничний обсяг дефіциту загального фонду Державного бюджету України — у сумі 62.328.145,1 тис. гривень та граничний обсяг дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України — у сумі 15.318.854,9 тис. гривень, згідно з додатком № 2 до цього Закону;
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дитячих дошкільних закладах відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» у 2022 році збільшується відповідно до зростання прожиткового мінімуму.
22 Мар 2022 juristsib 47